Заочний бібліотечний абонемент – форма організації нестаціонарного бібліотечного обслуговування, що надає читачам (користувачам) можливість отримувати твори друку та інші документи безпосередньо за містом проживання або роботи шляхом пересилання їх поштою. ЗБА уможливлює доступ до бібліотечних фондів особам, що проживають далеко від стаціонарних бібліотек і тим, хто потребує документи, які є лише у великих бібліотеках (студентам-заочникам, спеціалістам, що працюють в експедиціях, знаходяться у довготривалому відрядженні, науковцям, що мешкають і працюють у віддалених населених пунктах та ін.).

Перші форми ЗБА, за умови подання відповідних заяв, клопотань і рекомендаційних листів, стали практикуватися з середини 19 ст., а категорія читачів, що користувалися цією послугою, отримала назву іногородніх (чужоміських) передплатників. Так, у «Положенні про порядок користування бібліотекою Імператорської Академії наук» (Санкт-Петербург) передбачалась можливість пересилання книг поштою іногороднім ученим терміном до 6 міс. на їх прохання або за письмовими клопотаннями вищих навчальних закладів. Активізація ЗБА спостерігалась з 1930-х років на хвилі потреби в інтенсифікації підготовки освічених кадрів та підвищенні їх кваліфікації. Зокрема, у 1930 р. ЗБА запровадили Українська державна медична бібліотека у Харкові (нині – Харківська обласна наукова медична бібліотека) і книгозбірня Української метеорологічної і гідрогеологічної служби у Києві. З 1937 р. сільські вчителі отримали право замовляти потрібні їм видання безпосередньо з обласної бібліотеки (при відсутності таких у районних). Надалі ЗБА набув поширення в багатьох спеціальних бібліотеках – медичних, залізничних, сільськогосподарських,  ВНЗ, що мають заочні відділення та ін. У 1970-х роках унаслідок розгортання мереж масових і галузевих бібліотек, поліпшення їх комплектування і розвитку МБА кількість читачів, що використовували ЗБА, різко скоротилась. На початку 21 ст., із повсюдним поширенням Інтернету, зростанням тарифів на поштові пересилання, активність використання ЗБА суттєво знизилась. Однак для сліпих і слабкозорих, що мешкають у невеликих населених пунктах, де відсутні відповідні спеціальні бібліотеки, ЗБА продовжує залишатися винятково важливим засобом доступу до джерел інформації. Для них документи, надруковані шрифтом Брайля та аудіовізуальні документи пересилаються «Укрпоштою» безкоштовно. ЗБА з 2006 р. використовує також Ґете-Інститут в Україні. За власний рахунок Інститут в рамках спеціального проекту «Заочний німецький абонемент (Україна)» пересилає бібліотекам в областях, за їх заявками (кількість заявок обмежена), до 500 одиниць за один раз інформаційних матеріалів (книг, компакт-дисків, CD-ROM’ів, відеокасет, DVD тощо) з власного фонду, що налічує понад 14000 одиниць, на термін 11 місяців. Ці матеріали доступні користувачам, що прагнуть опанувати німецьку мову чи поглибити свої знання про Німеччину.

Для ЗБА існують певні обмеження: не висилаються рідкісні, довідкові видання, підручники і навчальні посібники (останнє не поширюється на користувачів бібліотек навчальних закладів), періодичні видання поточного року, мапи, атласи. Художня література висилається лише для наукових цілей. Ці обмеження не стосуються бібліотек для сліпих і слабозорих; в них не дозволяється висилати лише раритетні видання.

Дворкина М.Я. Библиотечное обслуживание как система: Учебное пособие / М. Я. Дворкина. – Москва: Изд-во МГИК, 1992.– 136 с.;

Дворкина М. Я. Библиотечное обслуживание: новая реальность: Лекции / М. Я. Дворкина. – Москва: Изд-во Московского государственного университета культуры и искусств, 2003, – 48 с.;

Стандарты по библиотечно-информационной деятельности : Сборник / сост. Т. В. Захарчук, О. И. Зусьман – С.-Петербург: Профессия, 2003. – 576 с.